«Мы профессионально занимаемся электронными e-mail рассылками уже 9 лет.
У нас есть все, чтобы завалить вас заказами на ваши услуги или продукцию: высокоскоростные каналы доступа в интернет и большой парк производительнейших компьютеров, собственные почтовые сервера за рубежом, а также большой опыт организации, собственные наработки и ноу-хау в этой области»,— такими повідомленнями завалено український інтернет-простір.
Здавалося б, невже в 21 столітті хтось ще вірить в ефективність спам-розсилки як двигуна просування продукції чи послуг на ринку? А от статистика переконує, що таких людей чимало.
Недаремно ж Україну вважають одним з головних спамерів у світі. Ми посіли почесне третє місце у світовому рейтингу – 7,45% світового спаму. Це більше, ніж в Китаю, з якого розсилається близько 5,8% небажаної рекламної кореспонденції, повідомляє блог компанії Appriver, що спеціалізується на боротьбі зі спамом.
Лідером за обсягом спаму, що розсилається на електронні адреси та телефони користувачів, стала Білорусь.
Загалом на частку країни припадає 16,3% світового спаму. В цій номінації Білорусь випередила навіть США – 15,1% світового спаму.
Хоча ще наприкінці 2012 року «Лабораторія Касперського» наводила іншу статистику. За даними компанії, Україна перебувала на 18 місці в світі серед спамерів.
В той же час перше місце зайняв Китай (32,7%), за ним США (23,8%), Індія (5,1%), В’єтнам (4,4%) та Німеччина (3,8%). При цьому Білорусі в списку взагалі не було.
Однак, фахівці вважають такі цифри не зовсім репрезентативними.
«Слід зауважити, що адреси у Інтернеті є поняттям достатньо відносним. У багатьох випадках навіть досвідчені фахівці не завжди можуть встановити істинне місце початку певних активних дій, наприклад, розсилання поштових повідомлень. Тому неможливо, на наш погляд, категорично стверджувати, що, наприклад, фахівцям „Лабораторії Касперського“ вдалося встановити у 100% випадків „батьківщину“ спаму»,— каже радник з інформаційної безпеки ТОВ «Айкюжн» Геннадій Гулак.
Також, за його словами, незрозуміле походження інформації для формування статистики зі спаму.
«У випадку використання на комп’ютерах користувачів програмного забезпечення „Антивірус Касперського“ можна вважати, що це програмне забезпечення збирає таку інформацію та надсилає її до лабораторії. Але це буде характеристика не тільки спаму, а й відображення географії поширення антивірусу, оскільки викликає сумнів, що „Касперський“ домовився про збір даних від багатьох інших розробників антивірусних програм»,— підкреслює Гулак.
Окрім того, в формування подібних рейтингів могли бути включенні дані 2012 року про проведення DDoS-атак на ЗМІ та органи влади через закриття файлообмінника Ex.ua.
З іншої сторони, світова економічна криза змушує багато компаній зменшувати рекламні бюджети та шукати альтернативні шляхи просування своїх послуг чи продукції. Серед інших і використання послуг спамерів.
Наша країна славиться ігноруванням основних принципів захисту комп’ютерів, за що й потрапила в п’ятірку країн з найбільшою кількістю заражених сайтів. Однак, аналогічна картина спостерігається і в інших країнах на пострадянському просторі.
За словами директора Асоціації ІТ України Віктора Валєєва, здебільшого спам-послуги для розсилки на адреси юридичних осіб замовляють компанії, які працюють у сфері послуг: юристи, постачальники різного роду офісних товарів, поліграфії, бізнес-тренери тощо.
Підтвердження його слів можна без проблем знайти в мережі, де відомі компанії, наприклад: виробник автомобілів, продавець комп’ютерної техніки, чи бутік дорогого одягу дякують спам-компанію за якісно надані послуги.
За даними згаданої лабораторії Касперського, понад 80% спаму становить різного роду реклама.
«Чимало спам-повідомлень генерується задля інформування потенційних клієнтів напередодні свят, тоді рекламується певний товар з „фішкою“ – наприклад, подарункові набори до Пасхи, а влітку активно пропонують монтувати кондиціонери»,— вважає Валєєв.
За словами Гулака, для розсилки спаму можуть використовуватися електронні поштові адреси та номери мобільних телефонів.
«Дані для розсилки зазвичай надаються самими користувачами добровільно під час покупок в Інтернеті, оформлення угод на банківське обслуговування, так званих анонімних опитувань, сервісного обслуговування техніки, реєстрації на сайті виробника програмного продукту або деякої техніки, участі у соціальних мережах „Однокласники“, „Вконтакте“ тощо»,— пояснює експерт з інформаційної безпеки.
Ціноутворення на розсилки абонентам України залежить здебільшого від кількості адресатів повідомлення. За додаткову ж платню можуть надаватися розширені сервіси, наприклад, надання хостингу для розміщення посилань у спам-повідомленнях, який практично не чутливий до скарг користувачів і завдяки тому не буде заблокований провайдером за спам.
При цьому в Інтернеті є чимало пропозицій по здійсненню розсилок повідомлень від компаній, які спеціалізуються на такому бізнесі.
«Меню досить широке: ви можете розіслати пропозиції як юридичним особам певного регіону країни, наприклад по Києву, так і двом десяткам мільйонів фізичних осіб у США. За нашими даними ціни відповідно співставні – нав’язливе інформування півмільйона киян обійдеться у 400–600 гривень, в той же час послання мешканцям Сполучених Штатів може коштувати близько двох тисяч»,— резюмує Валєєв.
Ціна розсилки по базам адрес України (1 мільйон адрес) приблизно становить 100 доларів. Замовити послугу можна просто: необхідно заповнити форму на сайті, який пропонує подібні сумнівні послуги і з вами зв’яжуться.
При цьому слід зазначити, що організатори спам-акцій намагаються відмити свою діяльність від слова «спамер», оскільки це не престижно і дорого не продається.
Відтепер якщо ви пропонуєте e-mail-розсилку на півмільйона адрес київській організацій, то називатися це буде «доведением информации и предложений до потребителей по электронной почте».
Хоча суть залишається незмінною – це все одно спам або, якщо хочете, розсилка комерційної реклами особам, які не проявляють бажання її отримувати.
Источник: http://real-economy.com.ua/publication/22/39309.html
