Україна й далі посилює правила перетину кордону, зокрема для росіян. Минулого тижня президент підтримав рішення РНБО «Про невідкладні заходи щодо нейтралізації загроз національній безпеці у сфері міграційної політики».
УНІАН розбирався в нововведеннях.
Посилення правил перетину українського кордону почалося минулого року. Ще в червні 2017 року секретар РНБО Олександр Турчинов повідомив, що Державна прикордонна служба України готується пропускати в нашу країну громадян Російської Федерації за біометричними паспортами, а також брати в них біометричні дані.
Пізніше президент України Петро Порошенко заявив, що в країні буде запроваджено процедуру збору біометричних даних у всіх іноземців, які в’їжджають до країни, як необхідний захід протидії тероризму. І 30 серпня минулого року ввів у дію рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про посилення контролю за в’їздом в Україну, виїздом з України іноземців та осіб без громадянства, дотриманням ними правил перебування на території України».
Це рішення РНБО передбачає запровадження нових систем контролю на державному кордоні для іноземців та осіб без громадянства з держав міграційного ризику або тих, хто в’їхав в Україну з території таких держав. Власне, цим рішенням Росію і було додано до переліку країн міграційного ризику для України (таких держав налічується сім десятків).
Крім того, планувалося запровадити ще низку новацій. По-перше, іноземці з «ризикових» країн мали в’їжджати в Україну за біометричними паспортами, з фіксацією біометричних даних на кордоні. А росіяни — ще й реєструватися за місцем перебування в Україні та докладно повідомляти про маршрут свого пересування нашою територією.
По-друге, передбачалося запровадження попереднього електронного повідомлення. Тобто перед тим, як приїхати в Україну, ті самі росіяни мали щонайменше за місяць повідомити про це українську владу в електронному повідомленні. А от у якій формі й кому його надсилати — на вирішення цих питань указом президента уряду відводилося два місяці. І вони благополучно минули ще восени 2017 року…
У Кабміні чи то не змогли призначити відповідальних за впровадження нововведень, чи то знайшлися якісь інші причини, але з усіх запланованих форм контролю повноцінно з 1 січня цього року запрацювала тільки перевірка біометричних даних.
Навіщо це потрібно
Нині для громадян «ризикових» країн процедура перетину українського кордону відбувається за біометричним паспортом, а якщо його немає, біометрію прикордонники фіксують просто в пунктах пропуску. «Що стосується наших основних міжнародних і міждержавних ста п’ятдесяти семи пунктів пропуску, то на всіх пунктах є необхідне обладнання. Можливо, ще не в повному обсязі, але в мінімально необхідному, щоб здійснювати процедури», — каже речник Державної прикордонної служби України Олег Слободян.
За його словами, хоча система працює вже кілька місяців, кількість іноземців із біометричними паспортами досі відчутно менша за кількість тих, у кого їх немає. Та й «більшість іноземців, які на цей момент уже здали свої відбитки пальців, — це все-таки росіяни».
В експертному середовищі будь-які нововведення, пов’язані з контролем перетину українського кордону, підтримують.
Політологиня Олеся Яхно-Бєлковська вважає, що «такі заходи дадуть змогу на рівні кожної окремої особи ідентифікувати людину й зняти можливі диверсійні ризики». «Можливо, це допоможе виявляти на початковому етапі тих, хто готував диверсію», — каже вона.
«Якщо в людини зрозуміла мета поїздки — діловий чи приватний візит, — то їй не складе труднощів зазначити, яка це мета, залишити якісь свої дані. А от для України, коли ми розуміємо, які можуть бути ризики, така ініціатива виправдана», — додає Яхно-Бєлковська.
Експертка нагадує, що різні варіанти того, як захистити Україну від ризиків диверсійно-терористичної діяльності, підриву ситуації зсередини, від ініціатив, які можуть надходити з Росії, дуже активно обговорюються останні кілька років. Причому за цей час лунали найрізноманітніші варіанти: від запровадження візового режиму для російських громадян до розриву дипломатичних відносин із Російською Федерацією.
Про візи для росіян розповідає експерт фонду «Майдан закордонних справ» Олег Білоколос. За його словами, звісно, питання візового режиму з Росією загалом потребує серйозного опрацювання. Однак, на думку експерта, віза як інструмент контролю перетину державного кордону має низку переваг. «Віза — це роками відпрацьований механізм, усі розуміють, що таке візовий режим, кожна віза має свої вимоги, покладає відповідальність на співробітника консульської служби, який її видає. Хоча, звісно, має бути й підвищена відповідальність у людей, які перевіряють на кордоні тих, хто в’їжджає. Інші ж різноманітні інструменти можуть викликати додаткові запитання й можливі непорозуміння», — вважає Білоколос.
Водночас він переконаний, що контроль за ситуацією на кордоні вкрай потрібний. За його словами, оскільки нині в України діє безвізовий режим із країнами ЄС, ми маємо якимось чином упорядкувати ситуацію на інших наших кордонах.
Електронне повідомлення. Спроба № 2
І спроб посилити контроль на кордоні України ніхто не полишив. 1 березня 2018 року РНБО ухвалила рішення «Про невідкладні заходи щодо нейтралізації загроз національній безпеці у сфері міграційної політики», а через три тижні, 21 березня, президент підписав указ, яким увів його в дію.
У цьому рішенні знову йдеться про те, що іноземці з держав міграційного ризику для перетину кордону України мають проходити посилену перевірку. І уряду знову доручено впродовж кількох місяців розробити механізм попередньої перевірки підстав для в’їзду в Україну, тобто електронного повідомлення.
Попри те що в Україні існує вже два рішення РНБО, у яких ідеться про електронні повідомлення, що їх мають подавати іноземці перед відвідуванням нашої країни, у Державній прикордонній службі до таких нововведень ще не почали готуватися. «Чекаємо, поки в уряді опрацюють механізм, а потім діятимемо відповідно до наданих повноважень», — каже Слободян.
По суті, Кабінету міністрів потрібно визначитися, на чиї «плечі» покласти таку функцію контролю. Тільки минулого року, за даними Держстату, в Україну в’їхало понад 14,2 млн іноземців, із них росіян — близько 1,5 млн. Якщо всіх цих людей зобов’яжуть повідомляти Україну про свою поїздку до нашої країни в електронному вигляді, хтось муситиме ці листи прочитати, відфільтрувати й дати добро на в’їзд тим, кого вважатимуть благонадійними. Утім, наскільки це здійсненно, чиновники не відповідають.
Чи є сенс у реєстрі для іноземців?
Ще один спірний момент, щодо реалізації якого є запитання, стосується необхідності у двомісячний строк підготувати й затвердити порядок реєстрації іноземців із недружніх країн у відповідному реєстрі. За словами фахівців, теоретично створити такий спеціальний реєстр нескладно, але доволі витратно. Так, член наглядової ради IT-консорціуму Intecracy Group Юрій Сивицький розповідає, що така робота може зайняти два-три місяці. «У нас є готова й погоджена з Держспецзв’язку платформа (тобто вже впроваджено всі елементи безпеки, які потрібні для отримання відповідного атестата), на якій нині працюють реєстри Мін’юсту (коштували близько 50 млн гривень, розробка тривала 2,5 року). Такий реєстр [іноземців] можна зробити приблизно за 5 млн гривень на базі вже згаданої платформи», — каже Сивицький, наголошуючи, що про точну ціну можна говорити після того, як на Prozorro з’явиться відповідна документація й бюджет, який Кабмін готовий виділити на реалізацію такої ідеї.
Своєю чергою експерт із міграції та прав людини Аналітичного центру CEDOS Андрій Солодько ставить під сумнів раціональність створення такого реєстру, адже в Україні вже діє система «Аркан» — база даних прикордонної служби. «Поки що не зрозуміло, чим вони відрізнятимуться, чи не буде простіше й дешевше „доапгрейдити“ наявну базу, не створюючи нової. До „Аркана“ вже сьогодні мають доступ прикордонники, СБУ, Служба зовнішньої розвідки, МВС, фіскальна служба, МЗС, Мінсоцполітики. Тобто навіть не потрібно вносити зміни до наказу про затвердження Положення про базу даних „Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України“», — каже він.
За словами Солодька, саме собою створення реєстру не порушує прав людини, адже навряд чи збиратимуть дані, що відрізняються від тих, які вже збирають прикордонники. Значно більше аналітика непокоїть питання співпраці окремих органів, зокрема СБУ та ДПСУ, зі спецслужбами колишніх радянських республік у контексті видачі політичних біженців. Такі випадки траплялися з Росією, Азербайджаном, Узбекистаном, Казахстаном. «Чи не стане ця база додатковим джерелом інформації, використання якої ставитиме під загрозу життя і свободу шукачів притулку? Більшість із них саме з країн міграційного ризику, і вони точно потраплять до цієї бази», — наголошує Андрій Солодько.
Експерт аналітичного центру «Український інститут майбутнього» Ігор Тишкевич каже, що за ідеєю такий реєстр потрібен, але зазначає, що «будинки будують із фундаменту». Він нагадує, що нині в Україні немає єдиного реєстру навіть громадян України: окремо існує база Державної міграційної служби за місцем реєстрації, яку було передано у відання місцевих органів влади, і окремо — база за індивідуальним податковим номером (і ці бази повною мірою не збігаються).
«Щоб такий реєстр працював ефективно, необхідно щонайменше синхронізувати одну базу людей, які перебувають на території України, незалежно від громадянства. А вже потім вести облік усіх, хто тимчасово приїхав на територію України, без прив’язки до окремо взятих держав», — вважає Тишкевич.
У Державній прикордонній службі планують розробити й надати свої пропозиції щодо цих механізмів, зокрема щодо реєстру. Однак поки що робота над цим питанням у відомстві теж не розпочалася. «Поки що не було жодних робочих груп», — зазначає Олег Слободян.
У країні, що воює, коли агресор поруч, будь-які інструменти, покликані запобігати загрозам національній безпеці й нейтралізувати їх, зайвими не будуть. Але важливо не лише говорити про це, а й фактично запустити механізми перевірки. А в це, на жаль, віриться важко. Особливо якщо врахувати, що, крім роботи над запровадженням механізму попереднього електронного повідомлення та затвердженням порядку реєстрації іноземців у якомусь реєстрі, Кабінет міністрів найближчими місяцями має розробити й внести на розгляд парламенту низку законопроєктів. Зокрема, підготувати зміни до законів України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» і «Про прикордонний контроль». Також уряд має внести зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення та посилити відповідальність за порушення порядку працевлаштування, прийому на навчання, надання житла й надання інших послуг для росіян та осіб без громадянства. Адже жодних гарантій того, що все це буде зроблено вчасно, не існує.
Ірина Шевченко, УНІАН