Україна зробила перший крок до формування ринку відкритих даних. Днями парламент ухвалив законопроєкт, що передбачає створення єдиного державного вебпорталу відкритих даних.
Ідеться про сайт, де буде зібрано статистичну інформацію від усіх відомств в єдиному форматі. Такі дані можна буде легко обробляти, аналізувати й систематизувати. За грамотної реалізації цієї ідеї держава зможе складати максимально точні прогнози економічних процесів і навіть надавати послуги приватним компаніям.
Як це працює
Портали відкритих даних є у США, Великій Британії, Франції. З грудня 2012 року працює портал відкритих даних ЄС. Вважається, що відкриті дані — це насамперед інструмент забезпечення прозорості діяльності державних органів і боротьби з корупцією. Однак це також величезний ринок інноваційних сервісів і платних послуг. Наприклад, використовуючи дані про криміногенну ситуацію в районі, кількість аптек і шкіл та відстань до найближчих місць відпочинку, ріелтори зможуть коригувати ціни на нерухомість. Можна створити мобільний застосунок для фермерів, який показував би, як краще використовувати угіддя.
В Україні вже є сервіси, що ґрунтуються на аналізі даних. Наприклад, стартап Edumeter складає рейтинг шкіл за результатами зовнішнього незалежного оцінювання. Його засновник Артем Сердюк розповідав, що хоча ці дані перебувають у відкритому доступі, їхній формат унеможливлює автоматичну обробку.
«Нам довелося спочатку „зламати“ застосунок із результатами ЗНО, а вже потім із ним працювати», — розповідав він у січні під час круглого столу «Електронний уряд: відкриті дані для швидкого створення та запуску стартапів».
«Моделі монетизації відкритих даних нічим не відрізняються від класичних бізнес-моделей: рекламна, плата за додаткові послуги, отримання аналітичних висновків», — розповідає розробник законопроєкту, заступник глави Адміністрації Президента Дмитро Шимків.
За оцінками Єврокомісії, впровадження відкритих даних може давати економіці ЄС 40 млрд євро на рік. Економічний ефект у США оцінюють у 3 млрд дол.
«Якщо ми зможемо побудувати систему, яка дасть хоча б 10% ефективності чинної західної моделі, учасники українського ринку зможуть отримати близько 10 млн дол. додаткового доходу», — розповідає Шимків.
У режимі економії
Із тексту законопроєкту не зрозуміло, чи створюватимуть державний вебпортал відкритих даних «з нуля». Не визначено й джерел фінансування. На цю прогалину у своєму висновку вказує і Головне науково-експертне управління. Шимків запевняє, що портал створюватимуть на базі наявних напрацювань, зокрема сайту data.gov.ua, який з'явився у 2011 році. Розробник цього порталу — громадська ініціатива Social Boost, а фінансову підтримку надали компанія «Майкрософт Україна» та фонд «Відродження».
Вони готові допомагати проєкту, каже Шимків. Він припускає, що data.gov.ua буде інтегровано з єдиним порталом використання публічних коштів. В основі data.gov.ua лежать розробки з відкритим кодом — Open Source, тому державі не доведеться платити за ліцензію на програмне забезпечення.
Член Наглядової ради Intecracy Group Юрій Сивицький вважає, що це правильно. За його оцінками, з податками та зарплатою програміста, але без урахування адміністративних витрат програмна частина такого порталу коштує 60 тис. грн.
Серверну, тобто невидиму, частину підрахувати складно, оскільки невідомо, які параметри було прописано в технічному завданні. «Поки що напливу відвідувачів на нього немає — до 3 тис. хостів на місяць. У найдорожчому варіанті такий проєкт коштуватиме не більше ніж 500 тис. грн», — каже він.
Держагентство з питань електронного урядування отримає портал безкоштовно як міжнародну допомогу, розповідає засновник Social Boost Денис Гурський. На його думку, витрати на підтримку порталу можуть бути мінімальними, якщо делегувати нові функції наявним співробітникам.
«Можна зробити як у Молдові: вони отримали 20 млн дол. від МВФ і зробили 700 наборів даних. Це хороша робота, але Україна таких коштів не має. Потрібно виходити з реалій і поточних можливостей», — каже він.
Після набрання чинності новим законодавством портал наповнюватиметься активніше — держструктури будуть зобов'язані публікувати інформацію, вважає Сивицький. Щоб портал став схожим на європейські аналоги, потрібно кілька місяців розробки. Бета-версію можна запускати вже на другий місяць, каже він.
За оцінками Гурського, законопроєкт про відкриті дані ухвалять у цілому до кінця березня. «Практика показує, що президентські ініціативи проходять слухання досить швидко», — каже він.
Надії та побоювання
Представники приватних компаній сподіваються, що впровадження відкритих даних позбавить їх частини паперової роботи та спростить взаємодію з владою. «Щоб брати участь у тендері, потрібно подавати довідку про відсутність справи про банкрутство. В ідеалі ця інформація має автоматично „підтягуватися“ з бази до бази», — розповідає представник однієї з компаній-розробників ПЗ. Гурський також вважає, що щойно державні відомства відкриють доступ до своїх баз (крім персональних даних, які до відкритих реєстрів не потраплять), нелегальна торгівля інформацією поступово припиниться. Бізнес зможе отримувати оперативні дані у вигляді електронних таблиць, стане простіше спілкуватися з інвесторами й партнерами. ЗМІ буде легше аналізувати роботу держави — на основі оприлюдненої інформації нескладно побудувати інтерактивну графіку за допомогою онлайн-інструментів на кшталт Google Charts. Зрадіють також фахівці транспортної та будівельної галузей, постачальники ліків і будматеріалів, учасники аграрного ринку.
Щоправда, коли йдеться про великі дані, їх потрібно ще й правильно інтерпретувати. «Фахівець з обробки великих обсягів інформації — найперспективніша професія найближчого майбутнього», — вважає Сивицький.
Утім, це в теорії. На практиці Україна може зіткнутися з низкою труднощів. Головна проблема порталів відкритих даних полягає в тому, що на них розміщують застарілу інформацію, тоді як бізнесу для ухвалення точних рішень потрібні актуальні відомості, розповідає Сивицький.
Ще одне питання — достовірність і деталізація. Якщо чиновник має свіжішу інформацію, він і далі отримуватиме казкові доходи. Нині в багатьох держструктурах рівень похибки в базах даних — 40% і вище. «Цю інформацію важко назвати цінною для бізнесу», — констатує Сивицький.
Наприклад, офіційні дані в інформаційних системах митниці сильно відрізняються від реальної картини через контрабанду, а фактичні адреси підприємств часто не збігаються з юридичними. Інший приклад — реєстрація мігрантів. Люди, які приїжджають до Києва з інших міст, рідко реєструють зміну місця перебування. Так само і з даними про середню зарплату: у звітності пишуть одне, а в конвертах платять зовсім інше.
«Потрібно наводити лад, бо в такій ситуації говорити про точні прогнози економічних процесів неможливо», — каже Сивицький.
Крім того, залишається людський чинник. Дані вносять люди, тому існує ймовірність випадкових або навмисних помилок. Мінімізувати їх можна, налагодивши взаємодію між базами та виявляючи нестиковки.
Джерело: «Економічна правда» (проєкт сайту «Українська правда»)