Україна регулярно потрапляла до відомого списку країн-піратів — передусім через використання піратського софту в держсекторі.
Щороку використання неліцензійного програмного забезпечення (ПЗ) завдає мільярдних збитків користувачам, підприємствам і країнам. У 2014 році прямі втрати всіх компаній у світі від шкідливого коду в піратському ПЗ, пов'язані з виявленням, усуненням наслідків і відновленням даних, становили $127 млрд (без урахування вартості втрачених даних). Такі дані оприлюднила міжнародна компанія IDC у звіті «Небезпечний світ контрафактного ПЗ».
У 2014 році компанія IDC спільно з Національним університетом Сінгапуру провела 800 перевірок персональних комп'ютерів, придбаних із уже встановленим неліцензійним програмним забезпеченням, DVD-дисків із неліцензійним ПЗ, а також неліцензійного ПЗ і ключів активації, завантажених з інтернету. Результати показали, що шанси натрапити на шкідливий код у піратській копії ПЗ становлять один до трьох.
В Україні використання піратського ПЗ — не проблема, а стиль життя. За даними дослідження міжнародної асоціації Business Software Alliance, частка неліцензійних програм в Україні становить 83%. Одним із найбільших порушників у цій сфері є держава. Як повідомляє Microsoft, 70% програмних продуктів корпорації, які використовують в українських державних установах, — неліцензійні. Які реальні масштаби злочину — порахувати дуже складно.
«Використання піратських програм у держорганах гальмує просування України шляхом побудови конкурентоспроможної економіки знань, погіршує репутацію країни, а також наражає її на кіберзагрози. Так, широке поширення неліцензійного програмного забезпечення в державних установах і на підприємствах є однією з головних причин, через які Міжнародний альянс інтелектуальної власності назвав Україну „піратом № 1“ у 2013 і 2014 роках (статус Priority Foreign Country у „Списку 301“)», — каже Олена Дмитрієва, керівниця департаменту із захисту інтелектуальної власності «Майкрософт Україна».
За словами Юрія Сивицького, члена наглядової ради IT-консорціуму Intecracy Group, віцепрезидента асоціації IT Ukraine, прямої фінансової шкоди, яку можна було б підрахувати в грошах, статус країни-пірата Україні не завдавав. Але його наявність — один із сигналів для інвесторів про те, що Україна не є правовою державою. «У підсумку найбільші IT-компанії країни працюють переважно в іноземних проєктах. Тобто займаються не власними розробками, а пишуть код за чужими „лекалами“. Як наслідок, не відбувається зростання власного інтелектуального капіталу та наукової бази. Наша країна — на 5-му місці у світі з IT-аутсорсингу. Але важко назвати бодай п'ять українських розробок, відомих за кордоном. Вони є. Просто зареєстровані не в Україні», — каже він.
Реальні ризики
Основна проблема, пов'язана з використанням неліцензійного ПЗ, полягає в тому, що користувач позбавлений абсолютно всіх гарантій з боку виробника, каже Олександр Савушкін, керуючий директор Kaspersky Lab у регіоні Північно-Східної Європи. Зокрема, ідеться про технічну підтримку та неможливість установлювати оновлення, у тому числі ті, що відповідають за безпеку.
«Не секрет, що будь-які програми пишуть люди, і вони можуть містити помилки. Як правило, компанії-розробники досить швидко їх виявляють і виправляють, випускаючи так звані „патчі“ (від англ. patch — латка), що встановлюються автоматично під час чергового оновлення програми. Природно, що користувач, позбавлений цієї можливості, з часом має у своєму ПК дедалі більше незакритих „дір“ — вразливостей. При цьому у зловмисників є цілий клас програм — експлойти, які використовують саме незакриті вразливості для проникнення на комп'ютер жертви», — пояснює експерт.
Крім того, як уже згадувалося, неліцензійний софт може містити шкідливий код — віруси, черв'яки, трояни, шпигунські програми, спрямовані на неавторизований доступ до даних користувача.
За словами Олени Дмитрієвої, на відновлення комп'ютерів після зараження шкідливими програмами внаслідок використання піратського ПЗ користувачі щороку витрачають $22 млрд. «Якщо ж ідеться про державні органи, то ризики набагато вищі, ніж просто витрати на боротьбу з вірусами чи втрата особистих даних. Неліцензійне ПЗ може відкрити шкідливим програмам і хакерам доступ до конфіденційної інформації на комп'ютерах державних службовців, що ставить під загрозу національну кібербезпеку», — каже вона.
«Наївно вважати, що пірати зламують софт і викладають його у відкритий доступ із любові до людства. „Якщо ви не готові платити за товар, то самі стаєте товаром“ — відоме правило. Це великий незаконний бізнес, небезпеку якого часто недооцінюють», — наголошує Юрій Сивицький.
Віцепрезидент асоціації IT Ukraine називає такі наслідки використання неліцензійного софту в держорганах: використання державних комп'ютерів у DDoS-атаках, втрата часу держслужбовця через комп'ютер, який не працює, ризик витоку даних через вразливості, які навмисно залишив зломщик.
За даними дослідження IDC «Зв'язок між піратським програмним забезпеченням і кібербезпекою», витік даних про торговельно-економічну діяльність (59%) очолює рейтинг найнебезпечніших ризиків на державному рівні, які називають представники влади. На другому й третьому місцях — отримання небажаного доступу до державної інформації та кібератаки на ключові інфраструктури (по 55%).
Відповідальність за використання піратського ПЗ
Використання неліцензійного ПЗ — це порушення авторських прав, за яке відповідно до українського законодавства передбачено цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність.
Як розповів Микита Полатайко, юрист, координатор практики IT юридичної фірми Sayenko Kharenko, незаконне використання софту, яке призвело до матеріальної шкоди від 12 180 грн, тягне за собою штраф, виправні роботи або позбавлення волі на строк до 2 років (ст. 176 Кримінального кодексу). За менш значне порушення ст. 51-2 Кодексу про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність у вигляді невеликого штрафу (від 170 до 3400 грн).
«В обох випадках ідеться про штрафи на користь держави, а от правовласник може розраховувати на відшкодування моральної шкоди, відшкодування збитків або замість відшкодування збитків — на компенсацію від 12 180 грн до 60,9 млн грн», — уточнив юрист.
За словами Микити Полатайка, кримінальну та адміністративну відповідальність несе особа, яка умисно встановила та/або використовувала неліцензійне ПЗ. Майнову відповідальність несе будь-яка особа, яка використовувала неліцензійне ПЗ. «Якщо ми говоримо про працівників, яким піратське ПЗ надав роботодавець або яке встановили за вказівкою роботодавця, то таку відповідальність нестиме роботодавець», — уточнює він.
Зважаючи на те, що в державних органах піратським софтом користуються повсюдно і цей факт не заперечується, посадових осіб можуть притягнути до відповідальності, а з держорганів можуть стягнути компенсацію, каже юрист.
«З практичного боку все складніше, адже будь-яке порушення треба задокументувати, потім доведеться пройти 2–3 судові інстанції, а наприкінці виявиться, що бюджетом не передбачено виплату присуджених сум, і Держказначейство не зможе виконати судове рішення. Далі, ймовірно, буде звернення до Європейського суду з прав людини тощо», — зазначає Микита Полатайко.
Шляхи відступу
Чиновники розуміють масштаби злочину, але лише одиниці працюють над розв'язанням проблеми. Так, міністр економіки Айварас Абромавичус в інтерв'ю «Українській правді» заявив, що його відомство планує стати першим міністерством в уряді, яке відмовиться від несертифікованого ПЗ. Зокрема, він уже провів переговори з одним із керівників Microsoft. «Вони (Microsoft. — Ред.) нас дуже підтримують у цьому починанні, а ми шукаємо способів, як, не маючи грошей, розрахуватися за той софт, яким уже користуємося», — заявив він.
У «Майкрософт Україна» заявили, що компанія завжди відкрита до діалогу й готова обговорювати різні можливості ліцензування державних органів. «Україна має всі шанси стати одним із центрів інновацій у світі, однак для цього необхідно серйозно поставитися до питань захисту інтелектуальної власності в країні. Для Microsoft це питання надзвичайно важливе», — заявила Олена Дмитрієва.
За її словами, Microsoft уже понад 20 років співпрацює з європейськими урядами, державними установами та бізнесом, зокрема з українськими. Так, за останні пів року було підписано дві важливі угоди з українським урядом. У грудні 2014 року — угоду про програму співпраці з питань безпеки (Government Security Program). У межах цієї програми Microsoft надає державі доступ до вихідного коду своїх продуктів. Використовуючи цю інформацію, українські фахівці можуть, наприклад, створювати й розгортати місцеві безпечні IT-інфраструктури.
Другу угоду було підписано з МВС України у квітні цього року. Меморандум про взаєморозуміння закріплює взаємну зацікавленість сторін у співпраці у сфері захисту даних, інформаційної та кібербезпеки.
За словами Юрія Сивицького, є три способи розв'язання цієї проблеми. «Ми вважаємо, що треба комбінувати їх усі, виходячи з доцільності в кожному конкретному випадку», — пояснює він.
1. Вільне ПЗ
Дороговартісний корпоративний софт можна замінити безкоштовними Open Source-рішеннями. Це стосується як операційної системи (ОС), так і прикладних програм. «Системи документообігу нового покоління дають змогу використовувати вільний офісний пакет, який поширюється абсолютно безкоштовно. Жодної різниці для користувача при цьому немає. У низці випадків доцільно використовувати сайти на Open Source-рішеннях», — каже Юрій Сивицький.
Однак використання готового софту з відкритими ліцензіями пов'язане з низкою обмежень (розробка, впровадження, підтримка). У державних відомствах використовується безліч корпоративного софту, написаного під Windows, і розробка таких систем під Linux обійдеться дорожче, ніж ліцензія. До того ж установленням і налаштуванням мають займатися висококваліфіковані IT-фахівці, а таких фахівців у держсекторі може просто не бути.
«Вільне ПЗ не завжди є повноцінною заміною платному софту, але в багатьох випадках його цілком можна використовувати», — каже Юрій Сивицький.
2. Хмарні сервіси
Хмарні сервіси дають змогу користуватися програмним забезпеченням, дисковим простором та іншими обчислювальними ресурсами на вимогу, при цьому оплачується фактично використаний ресурс, що значно знижує навантаження на бюджет.
«ПЗ більшості вендорів доступне як сервіс. Тобто держава платить лише за те, чим реально користується. Витрати на IT в такому разі можна знизити на 65–70%. Оформити сервіс за передплатою можна і для офісних застосунків, і для систем електронного документообігу, і для антивірусів, і для інших технологій», — каже Юрій Сивицький.
Але проблема в тому, що держава абсолютно не знає, як споживати хмарні послуги, хоча й бачить дедалі більшу роль хмарних технологій у сучасному світі. Тому було підготовлено законопроєкт «Про внесення змін до деяких законів України (щодо обробки інформації в системах хмарних обчислень)». Документ передбачає можливість запровадження хмарних технологій для обробки відкритої державної інформації.
3. Закупівля зі знижкою
За словами Юрія Сивицького, в Україні має бути створений орган, який оцінював би реальні потреби держструктур у ПЗ і проводив відповідні переговори з вендорами. «З вендорами та/або їхніми партнерами можна і треба вести переговори про зниження цін для держсектору. Вони готові йти назустріч у разі збільшення обсягів ліцензування. Зрозуміло, що ціна закупівлі ліцензій на десятки тисяч комп'ютерів суттєво відрізнятиметься від ціни для 10–15 комп'ютерів», — підсумовує експерт.
Джерело: UBR