Президент своїм указом увів у дію стратегію кібербезпеки. Досі на державному рівні в країні не було єдиного бачення того, як реагувати на загрози в інформаційній сфері.
Щоб створити навколо України віртуальний щит, тепер потрібно ухвалити відповідні закони, об'єднати людей і знайти кошти.
У середу, 16 березня, президент Петро Порошенко підписав указ, яким затвердив рішення Ради національної безпеки і оборони (РНБО) від 27 січня цього року «Про Стратегію кібербезпеки України». Мета, яку поставили перед собою автори документа, — створення безпечного кіберпростору та його використання в інтересах особи, суспільства й держави. Про це повідомила пресслужба президента.
Посадовці усвідомили, що різні галузі економіки та сфери життєдіяльності України «стають дедалі вразливішими до розвідувально-підривної діяльності іноземних спецслужб у кіберпросторі». Причому зловмисники «прямо чи опосередковано пов'язані з Російською Федерацією».
РНБО вирішила утворити у своїй структурі новий робочий орган — Національний координаційний центр кібербезпеки, а також визначила перелік установ, які стануть основою національної кібербезпеки. Це Міноборони, Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України (Держспецзв'язку), Служба безпеки України (СБУ), Національна поліція, Національний банк України (НБУ), розвідувальні органи. Ці установи зобов'язані якнайшвидше узгодити державну політику у сфері кібербезпеки з відповідними стандартами Євросоюзу та НАТО.
РНБО доручила Кабміну, СБУ, Службі зовнішньої розвідки та Національному інституту стратегічних досліджень у двомісячний строк затвердити план заходів на 2016 рік щодо впровадження стратегії. Рада національної безпеки і оборони вирішила щороку переглядати такі плани й звітувати про їх виконання.
Опитані виданням НВ експерти зазначили, що такий базовий документ Україні потрібен уже дуже давно.
«Нарешті на найвищому урядовому рівні звернули увагу на те, що є така складова безпеки. І загрози в цій сфері так само важливі, як і загрози на сході країни чи від будь-якого іншого збройного конфлікту», — зазначив Володимир Звєрєв, колишній голова Держспецзв'язку.
За його словами, затвердження стратегії — це лише перший крок. Наступний — створення системи колективної безпеки, адже кіберпростір не має кордонів. Звєрєв повідомив, що Україна вже розпочала цей процес на рівні країн Південно-Східної Європи.
Він зазначив, що раніше в Україні була лише одна команда реагування на комп'ютерні надзвичайні події — CERT-UA при Держспецзв'язку. Цей підрозділ забезпечує інформаційний захист передусім органів влади. На початку цього року з'явився приватний центр CYS-Centrum, який зосередився на наданні послуг із кібербезпеки цивільному сектору. На думку Звєрєва, в Україні потрібно створювати подібні галузеві структури в енергетиці, фінансовій і транспортній галузях.
Колишній керівник Держспецзв'язку вважає, що за відведені президентським указом два місяці треба докласти всіх зусиль, щоб ухвалити закон про кіберзахист. Це дасть змогу почати роботу над підзаконними актами. Тоді держоргани отримають підґрунтя для узгодженої роботи і зможуть протистояти загрозам в інформаційному просторі.
Директор Асоціації IT України Віктор Валєєв схвально відгукнувся про те, що влада запровадила в законодавство поняття об'єктів критичної інфраструктури. Торішня хакерська атака на низку українських обленерго показала, що електростанціям і греблям потрібен інформаційний захист, зазначив він.
«Дуже правильно, що в стратегії прописано розподіл повноважень між органами влади, які відповідатимуть за кібербезпеку», — наголосив голова Асоціації IT України. Щоправда, Валєєва здивувало те, що об'єкти критичної інфраструктури закріплено за Держспецзв'язку. «Це ж військова структура. Незрозуміло, як військові розроблятимуть рекомендації для приватних структур, адже власники обленерго — цивільні особи», — зазначив він.
На думку Геннадія Гулака, заступника директора з інформаційної безпеки компанії IQusion (у минулому займався захистом інформації в СБУ), влада взялася за стратегію кібербезпеки з великим запізненням. Він нагадав, що уряд США ухвалив подібний документ ще 2003 року.
За його словами, донедавна в Україні не було об'єднаного кібернетичного простору, бо багато обладнання й мереж наша країна успадкувала ще з часів СРСР. «Тепер стратегія розв'язує руки відповідним державним органам для вдосконалення вітчизняного законодавства», — наголосив Гулак.
На його думку, державі тепер варто тісніше взаємодіяти із суспільством в інформаційному просторі. Адже зловмисники створюють мережі заражених комп'ютерів, зокрема й на основі домашніх пристроїв наших співвітчизників. Потім кіберзлочинці використовують ці ботнети для атак на держоргани чи об'єкти інфраструктури. Треба створити такі умови, щоб упровадження систем кіберзахисту стало для українців частиною культури. «Необхідно проводити роз'яснювальну роботу серед населення. Поширювати безкоштовні версії захисного програмного забезпечення», — переконаний заступник директора з інформаційної безпеки IQusion.