У цій історії багато темних плям.
Зокрема, дивно виглядає те, що основних акціонерів ВК — Павла Дурова (12%) і Mail.ru Group (39,9%) — не повідомили заздалегідь про можливу угоду, яку продавці своїх часток, виконавчий директор ВК Лев Левієв (8%) і співзасновник В'ячеслав Мірілашвілі (40%), укладали з покупцем — інвестфондом United Capital Partners. Проте, попри брак інформації про перебіг переговорів, суму угоди та справжні імена нових акціонерів ВК, усе ж можна спробувати зробити прогнози: яке майбутнє чекає на «ВКонтакте» найближчими роками.
Закритість процесу не дає змоги проаналізувати цю угоду. Ми можемо лише висувати версії про те, що сталося насправді і в що це може вилитися надалі. Саме тому все написане нижче є лише припущенням, а не аналізом. Хочу наголосити на кількох речах, на які варто звернути особливу увагу.
Чинник перший. Бізнес усвідомив цінність персональних даних. Сьогодні ще не народжена дитина вже є в 3–4 базах даних, а після народження батьки викладають її особисті дані (фото, ім'я, вік, звички) на загальний огляд у соцмережах. Підлітки й повнолітні роблять це самі. Культури роботи з особистою інформацією в суспільстві поки що немає (не лише в СНД, а й у світі), надійних технічних способів протидії збиранню персональних даних — теж. Думаю, що за рік-два ці питання буде врегульовано на глобальному рівні, але на той час масив особистої інформації, достатній для аналізу поведінки користувачів Мережі та роботи з ними, уже буде зібрано.
Ця інформація потрібна, по-перше, бізнесу (маркетологам, рекламістам). На її основі формують портрет споживача, випускають продукцію для нього, а потім за допомогою персоналізованої реклами проводять інформаційні кампанії. Зараз цей процес далекий від досконалості, але в майбутньому методи збирання та донесення інформації стануть настільки просунутими, що людина й не зрозуміє, коли ухвалила рішення самостійно, а коли піддалася впливу маніпулятивних технологій. Це не можна порівняти із сучасною рекламою — радше з роботою спецслужб із промивання мізків (за рівнем впливу на користувача). Ці самі технології можна використовувати й у політиці. Арабські революції, під час яких уперше було випробувано вплив соцмереж та інтернет-інструментів на поширення інформації, — лише зародок майбутніх інформаційних воєн.
Тобто контроль над такою великою мережею, як «ВК», вигідний і бізнесу, і державним структурам — це частина глобального процесу. А якщо йдеться про країну, де бізнес змішаний із державою, то…
Світ змінюється. Якщо сьогодні для інтернет-ресурсу найважливіше — монетизувати трафік, то дуже скоро значно більше можна буде заробити на продажу даних про користувачів. Тож вкладення в соцмережу такого масштабу — непогана інвестиція в будь-якому разі. Щоправда, за умови, що мережа продовжить розвиватися. І тут починається найцікавіше.
Чинник другий. Усі відомі спроби керувати IT-бізнесом за допомогою держструктур або непрофільних інвесторів (як правило, пов'язаних із держструктурами) зазнали невдачі. Наведу два яскраві приклади. Перший — Rambler, який «упав» після приходу непрофесійних інвесторів (вони повністю захопили владу в компанії). Другий — «Яндекс», який завдяки тому, що ним керують його ж творці, продовжує динамічно розвиватися. У держави є можливість повністю поглинути «ВК» безпосередньо або за допомогою залежних від неї комерційних структур. Але що з цією компанією робити далі? Це ж не бізнес із продажу природних ресурсів, які нікуди не втечуть. Тут важливий інтелектуальний капітал (кількість IT-фахівців, їхня компетенція), а не будівлі, сервери, машини чи ще щось. З мого бізнес-досвіду: айтівців неможливо змусити працювати з-під палиці, і працюють вони не лише «за гроші». У нас було багато випадків, коли люди переходили з одного проєкту на інший (з гіршим фінансуванням) лише тому, що там їм цікавіше.
У зв'язку з вищесказаним логічно припустити, що купівля настільки великої частки в компанії — обережний і добре спланований крок з боку наближених до держави структур або великого бізнесу. З одного боку, вони отримали інструмент впливу на засновника соцмережі, з іншого — в засновника залишилися можливість і мотивація розвивати її як свій бізнес. Тобто ймовірність повного злиття-поглинання невелика.
Але новим інвесторам слід діяти вкрай обережно. Адже сам факт закритості процесу купівлі акцій психологічно не міг не вплинути на засновника компанії. Існує ризик, що в разі неправильних дій нових партнерів (наприклад, надмірного тиску) він зі своєю командою просто розвернеться й поїде до ЄС чи США — фахівців такого рівня там чекають із розпростертими обіймами. У такому разі майбутнє «ВК» стане сумнівним з огляду на конкуренцію з боку «Однокласників», «Мой мир», Facebook та інших. «Задавити» Дурова і його команду для інвесторів — однаково що знищити свій бізнес, у який вони вклали великі гроші.